Броварський професійний ліцей

Хотілося б змалювати маловідомий етюд з її київського життя. Близько 1900-го року племінник Тараса Шевченка, відомий художник Фотій Красицький придбав на Пріорці маленький будинок з величенькою земельною ділянкою. Відтоді на гостину до нього потяглися відомі люди, визначні діячі української історії та культури - разом відпочивали, спілкувалися. Бували тут і Микола Лисенко, і Тадей Рильський, гостювала й Леся Українка. Залишила тут свій слід, посадивши кілька дерев та кизилових кущів, привезених нею з гірських монастирів Кавказу, тож нині цим унікальним насадженням близько 100 років. Коли в 1987-1988 роках на місці садиби-музею Фотія Красицького почало розгортатися будівництво висотного будинку, лише відчайдушні, можна сказати, героїчні зусилля купки людей, зокрема власниці садиби - спадкоємиці, врятували цю унікальну пам'ятку. На жаль, нині поруч із садибою Фотія Красицького розгортається нова потужна забудова, - схоже, можновладцям байдуже до історії культури Києва.

Влітку 1907 р. Лариса Косач і Климент Квітка повернулися з Криму до столиці, вирішивши отримати Боже благословення свого подружнього союзу. Обвінчалися без особливого розголосу й пишноти на Деміївці - південній околиці Києва - у Свято-Воскресенській церкві 25 липня. На гостину нікого не запрошували; до свого помешкання на вул. Ярославів Вал поверталися трамваєм.....

Доля склалася так, що від 1908 р. вона за станом здоров'я все рідше могла дозволити собі бувати в Україні. Її найкращі твори з'явилися на світ у далеких краях. На Кавказі в Кутаїсі була написана лише за 10 днів велична поетична драма-феєрія в трьох діях "Лісова пісня". Протягом цього часу, як пригадувала сама Леся, вона не могла ані співати, ані їсти; перед очима все спливали спогади волинського дитинства.

Проживши лише 42 роки, залишила по собі унікальний творчий доробок, а ще - міфи, легенди, спогади... "Мені, видно, на роду написано, - казала подрузі, - бути такою "бути царівною". Пожила в Азії, поживу ще й в Африці, а там...просуватимуся все далі й далі, поки не зникну, не перетворюсь на легенду,-хіба ж це погано?"

Леся Українка пішла з життя в невеличкому гірському курортному містечку Сурамі на світанку 1 серпня (за новим стилем) 1913 р. і таки повернулася в Україну. Ритуал прощання проходив під великою цензурою і забороною. Через 9 днів тіло її було поховане на Байковому цвинтарі м. Києва. Будете там - поклоніться її пам'яті.

Вхід на сайт

Пошук

Календар

Архів записів

Друзі сайту

Статистика